очищати

очищати
ОЧИЩА|ТИ (110), Ю, ѤТЬ гл.
1. Очищать, делать чистым:

˫ако се нѣ при коѥмь зъданѣ съсѹдѣ. малѹ нѣкакѹ влагѹ имѹштѫ. аште въложиши || ѹгль огньнъ. исѹшѧѥть и пожьжеть влагѹ и очиштѧѥть. (καϑαίρει) Изб 1076, 208–208 об.; вла(с) главы твое˫а не питаи ре(ч). рекше не ѡбрасти. паче ж(е) ѹстризаи ихъ и ѡчищаи. КР 1284, 269г; то же МПр XIV2, 344 об.; КВ к. XIV, 205а; горе вамъ книжници фарисѣи цимѣри [так!] ˫ако очищаете внѣшнее стькѧници [так!] и блюдѹ. вънютр(ь) полни сѹть хищень˫а и неправд(ы). ПНЧ к. XIV, 30в; ѡгнь тщюю вещь пожага˫а. мечь ѿсѣка˫а хужьшее ѿ лѣпшаго. лопата очища˫а гумно. ГБ к. XIV, 26а; рыбарь глубину пострѣче(т). и мрежю очищае(т) и на камени сѣди(т). (ἀνακαϑαίρει) Там же, 82а; Аще не в лѣпоту нi прилѣжно. очища˫а трефелои. и свиткы ˫авить. и кыждо кни(г) ˫аже держить. ˫ако не осквернѧть(с) прахомь… iли ѿ капань˫а свѣ(щ). ли ѿ скверны. || и ѿ пота руку. (ἐὰν… καϑαρειότητα ἐνϑείκνυται) КВ к. XIV, 300б–в; виногра(д)… посѣкаетсѧ. о [вм. и] ѡбрѣзаеть(с). окоповаетсѧ. розги ѿсѣкають ему. очищають ю ѿ скверны терние все ѿ не˫а измѣтають. (καϑαίραται) ФСт XIV/XV, 190б; Вѣси ˫ако призывающии ц(с)рѧ ѡчищають полату. ЗЦ XIV/XV, 70г;

| образн.:

вѣдѣ бо огнь очищающии. (καϑαστήριον) ГБ к. XIV, 42а;

|| перен.:

лѹче паче всего д҃шѹ ѡчищати. и вънѹтрьн˫аго чл҃вка. (καϑαίρειν) ЖФСт к. XII, 81 об.; прѣдъ цр҃квию •в҃• ѹмывальници ѥсте написанѣ. ѥдина рѹчьна˫а. а дрѹга˫а въ нѥиже очищаѥши д҃шю. СбТр XII/XIII, 16 об.; ѡчищати ѿ грѣха кающагосѧ. КР 1284, 192б; внѹтренѧго чл҃вка всѧка˫а скверны очищати. ПНЧ к. XIV, 14б; Малы же ѹбо послѣже видиши. и очищающа iс(с)а иордано(м). (καϑαιρόμενον) ГБ к. XIV, 11б; постъ бо д҃шю очищаеть и тѣло просвѣщаеть. СбТр XIV/XV, 8 об.; помысли очища˫а (καϑαίρων) ЖВИ XIV–XV, 132в;

прич. в роли с.:

и по толицѣ(х). похвалницѣхъ особно и общиною предъ ѡчищающи(м) оного. никтоже сѧ да не чюди(т). (σεμνύναντας!) ГБ к. XIV, 141г;

|| просветлять, делать ясным:

постное бо времѧ очищаеть ѹмъ чл҃вку. ЛЛ 1377, 62 (1073); никтоже ѹбо да имать внутрь злыи мысли. но очищаимъ ѹмъ. понеже къ чистѣи приходимъ жерътвѣ. ст҃у створимъ д҃шю. (καϑορωμεν) ПНЧ к. XIV, 182в.

2. Устранять, уничтожать:

[Афанасий] ѿвѣща •е҃• кр҃щнии далъ ѥсть б҃ъ. чл҃вцю родѹ. ѡчищающа чл҃вцьска всѧ прегрѣшени˫а. ПрЛ 1282, 43в; ка˫а кровь преобразованиѥ дасть. или ка˫а кровь можеть сквернава˫а очищати. тогда ѹбо телча. нынѣ же г(с)нѧ. Пал 1406, 132а;

|| исцелять (болезнь):

лихоимьны˫а недѹгы. словъмь очищающа. (καϑαίροντας) КЕ XII, 244а; ѡбидимымъ надѣ˫аниѥ дающи. и неицѣльны˫а недѹгы ѡчищаѥши. СбЯр XIII2, 41;

прич. в роли с.:

очища˫аи лихоимани˫а недѹгъ (καϑαρεύων) КЕ XII, 244б.

3. Искупать:

Имаши дв҃да покаѧниѥмь очиштѧюштѧ грѣхы. Изб 1076, 200 об.; мл҃тни ѡчищаѥть грѣхы (ἀποκαϑαίρονται) ГБ к. XIV, 107б.

4. Избавлять от болезни, исцелять:

недугы прогонити прокажены˫а ѡчищати. бесы изгонити. ПрЛ 1282, 52б; прокажены˫а ѡчищаѥши (καϑαρίζεις) ГА XIV1, 142б; мр҃твы˫а въскр҃штi. прокажены˫а ѡчищати. хромы˫а ходити. слѣпымъ прозрѣнье творити. ЛЛ 1377, 35 (986); то же Пр 1383, 94а; то же (καϑαρίσαι) ПНЧ к. XIV, 118г.

5. Прощать:

б҃ъ же очищаѥть грѣхы кающагосѧ. Пр 1383, 456; б҃ъ же очищаеть грѣхы и||сповѣдающемусѧ (ἀλείφει) ПНЧ к. XIV, 169–170.

6. Освобождать от долгов:

гл҃ѧ тѹне при˫асте тѹне (ж) и дадите. и любоимѣнь˫а очищати пристраваеть. таче да не мнѧть тѣхъ быти. исправленью. ѿ бывъшихъ знамѧнии. (καϑαρεύειν) ПНЧ к. XIV, 90б.


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Полезное


Смотреть что такое "очищати" в других словарях:

  • очищати — @font face {font family: ChurchArial ; src: url( /fonts/ARIAL Church 02.ttf );} span {font size:17px;font weight:normal !important; font family: ChurchArial ,Arial,Serif;}  =  глаг. (греч. καθαρίζειν) 1) делать кого л. или что л.… …   Словарь церковнославянского языка

  • очищати — а/ю, а/єш і рідко очи/щувати, ую, уєш, недок., очи/стити, и/щу, и/стиш, док., перех. 1) Звільняючи від бруду, сміття і т. ін., робити чистим. || Звільняти кого , що небудь від різних сторонніх нашарувань. 2) Забирати звідкись усе зайве,… …   Український тлумачний словник

  • очищати — I = очищувати, очистити (від домішок, чогось стороннього, зайвого); перечищати, перечистити (перев. про зерно); віяти, провіювати, провівати, провіяти (про зерно на вітрі / віялкою); промивати, промити (водою, рідиною); рафінувати (про жири,… …   Словник синонімів української мови

  • очищати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • полоти — (очищати поле, город тощо від бур янів), прополювати, прополоти, виполювати, виполоти Пор. сапати …   Словник синонімів української мови

  • тіпати — (очищати волокно конопель, льону тощо від костриці), терти, обтіпувати, обтіпати, бити; м яти (виминаючи кострицю) …   Словник синонімів української мови

  • пурgовати — очищати, прочищати …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • вичісувати — ую, уєш, недок., ви/чесати, ешу, ешеш, док., перех. 1) Чешучи гребенем, очищати волосся, вовну, шерсть і т. ін. від чого небудь. || розм. Чешучи, шкрябаючи лапою, видаляти що небудь із шерсті (перев. про собак). 2) розм. Те саме, що розчісувати;… …   Український тлумачний словник

  • очищатисѧ — ОЧИЩА|ТИСѦ (44), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. 1. Делаться чистым, очищаться. Образн.: аще бо и персть привлачи(т) что злобы. и землен(о)е тѣло ѡтѧгчаѥть ѹмъ горѣ н(о)симъ. или горѣ нести сдѣтелева. и онъ образъ да очищаѥть(с) ѿ тины. и горѣ да полагаѥть ѥдино… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • звільняти — I я/ю, я/єш, зві/льнювати, юю, юєш, недок., звільни/ти, звільню/, зві/льниш, док., перех. 1) Випускати кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; давати волю. 2) Силою визволяти кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; здобувати в бою… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»